Перший танк

Танк — броньована бойова машина на гусеничному Шасі (автомобіль)шасі, зазвичай з гарматним основним озброєнням.
На ранніх етапах розвитку танкобудування іноді випускалися танки з виключно кулеметним озброєнням, а після Другої світової війни експериментували зі створенням танків з ракетним озброєнням. Відомі варіанти танків з вогнеметом.
Основною відмінністю танка від інших гусеничних бойових машин з гарматною зброєю є можливість швидко переносити вогонь у широких межах кутів піднесення та горизонтальних кутів. У переважній більшості випадків таку можливість реалізовано за рахунок встановлення гармати на башті, що обертається у горизонтальній площині, хоча є нечисленні винятки (в унікальному шведському танку Strv-103 для наведення гармати використовується поворот і нахил корпуса за допомогою регульованої гідропневматичної підвіски, на перших зразках гармата встановлювалася у спонсонах на бортах корпусу).

Слово „танк“ походить від англійського слова tank, тобто „бак“ чи „цистерна“. Походження назви таке: під час відправлення на фронт перших танків британська контррозвідка пустила чутку, що в Англії російським урядом замовлено партію цистерн для питної води. І танки відправилися залізницею під виглядом цистерн (добре, що величезні розміри та форма перших танків цілковито відповідала цій версії). На них навіть написали російською „Обережно. Петроград“. Назва прижилася. Цікаво, що в Росії нову бойову машину спочатку називали „баком“ (ще один варіант перекладу слова tank)

 Своєю появою танки зобов'язані Першій світовій війні[4]. Після відносно короткого початкового маневреного етапу бойових дій на фронтах встановилася рівновага (т.з. «окопна війна»). Глибоко ешелоновані лінії оборони противників складно було прорвати. Звичайний спосіб підготувати наступ і уклинитися в оборону супротивника полягав у масованому використанні артилерії для руйнування захисних споруд і знищення живої сили із наступним введенням у прорив своїх військ. Однак виявилося, що по переораній вибухами, із зруйнованими шляхами, ділянці «чистого прориву», яка до того ж перекривається перехресним вогнем із флангів, не вдається ввести війська досить швидко, крім того, супротивник діючими залізничними та ґрунтовими шляхами в глибині своєї оборони встигав підтягувати резерви та блокувати прорив. Також розвиток прориву утруднювався складністю постачання через лінію фронту. Ще одним фактором, який перетворював маневрену війну на позиційну, було те, що навіть тривала артпідготовка не могла повністю знищити усі дротяні загородження та кулеметні гнізда, які надалі сильно сковували дії піхоти. В результаті з'явилась думка про принципово новий транспортний засіб з високою прохідністю (домогтися якої можна було тільки за допомогою гусеничного шасі), великою вогневою силою та гарною захищеністю (хоча б проти кулеметного та рушничного вогню). Такий транспортний засіб міг би на великій швидкості долати лінію фронту та уклинюватися у глибину оборони супротивника, здійснюючи щонайменше тактичні обходи.

Рішення про будівництво танків було прийнято в 1915 р. практично одночасно у Великій Британії та Росії. Остаточно перша англійська модель танка була виготовлена в 1916 р., коли пройшла випробовування, і перше замовлення на 100 машин надійшов у виробництво. Це був танк Mk.1 — досить недосконала бойова машина, яка випускалася в двох модифікаціях — «самець» (з гарматним озброєнням у бокових спонсонах) і «самиця» (тільки з кулеметною зброєю). Незабаром виявилася низька ефективність кулеметних «самиць», які не могли боротися з бронетехнікою супротивника і насилу знищували вогневі точки. Тоді ж було випущено обмежену серію «самиць», у яких у лівому спонсоні, як і раніше, був кулемет, а в правому — гармата. Солдати відразу ж влучно назвали їх «гермафродитами»

 Уперше танки (моделі Mk.1) були використані англійською армією проти німецької армії 15 вересня 1916 р. у Франції, на річці Сомма. Під час битви з'ясувалося, що конструкція танка недостатньо відпрацьована — з 49 танків, які англійці підготували до атаки, на вихідні позиції висунулися лише 32 (17 танків вийшли з ладу через несправність), а з цих тридцяти двох, що почали атаку, 5 застрягло у болоті та 9 вийшли з ладу за технічних обставин. Проте, навіть ті 18 танків, що залишилися, змогли просунутися вглиб оборони на 5 км, причому втрати в цій наступальній операції виявилися в 20 разів менше, ніж звичайно.

 оча через малу кількість танків фронт не вдалося прорвати остаточно, новий вид бойової техніки показав свої можливості, і виявилося, що танки мають велике майбутнє. У перший час після появи танків на фронті німецькі вояки панічно їх боялися. Головні союзники англійців на західному фронті, французи, спромоглися розробити та виробити дуже вдалий (настільки вдалий, що його експлуатували навіть на початку Другої світової війни в арміях Польщі та Франції) легкий танк Renault FT-17. При конструювання цього танка уперше були застосовані численні рішення, що потім стали класичними. Він мав поворотну башту із встановленою на ній легкою гарматою чи кулеметом (на відміну від «спонсонного», тобто у виступах на боках корпусу, розміщення озброєння в Mk.1), низький питомий тиск на ґрунт (і, як наслідок, високу прохідність), відносно велику швидкість та гарну маневреність.
В Російській імперії одним з перших були створені танк Пороховщикова («Російський всюдихід») та колісний танк Лебеденко. Кожен з них було виготовлено лише в одному (експериментальному) екземплярі, що пояснюють або непрактичністю конструкції, або «відсталістю царського уряду». В російсько-імперській армії у Першій світовій війні не було ані вітчизняних, ані імпортних танків. Протягом громадянської війни Біла армія використовувала танки, які вони отримувала від країн Антанти у невеликій кількості[4]. Один з захоплених червоноармійцями танків Renault FT-17 навесні 1919 р. послали до Москви, де його розібрали та дослідили. Таким чином, проблему створення радянського танка було вирішено створенням танків типу М на основі конструкції французького Renault FT-17. Перший з танків типу М отримав ім'я «Борець за Свободу тов. Ленін». Протягом 1920–1921 рр. було виготовлено 15 танків. Навесні 1921 р. у зв'язку із закінченням Громадянської війни та інтервенції проект було закрито. У бойових діях ці танки участі не брали, їх використовували на сільгоспроботах (як трактори) та на військових парадах.

Танкові війська є і залишаються[55] основною ударною силою в наземних операціях. Унікальне сполучення рухливості, захищеності та вогневої потужності дозволяє їм вирішувати широкий спектр завдань Все це означає, що танкові війська не тільки не відімруть у недалекому майбутньому, але будуть активно удосконалюватися

Т 34 (радянський)

T-34 — радянський середній танк, сконструйований в Харкові. Серійний випуск цієї машини розпочався у 1940 році, з 1942 року — основна бойова одиниця бронетанкових військ СРСР. Став наймасовішим танком Другої світової війни. Завдяки співвідношенню бойових якостей, надійності і затрат на виробництво визнаний всіми найкращим танком війни. Танк Т-34 є найвідомішим радянським танком і одним із найбільш впізнаваних символів Другої світової війни. Досі збереглася велика кількість цих танків різних модифікацій у вигляді пам'яток та музейних експонатів.

В 1937 р. в СРСР розпочалось створення та розвиток легких танків серії Швидкохідні танки(рос.)укр.. Причиною цього стали розробки американського конструктора Волтера Крісті. Методом невдач було нарешті створено танки А-20(гусенично-колісний), і А-32 (гусеничний), на основі яких було створено перший Т-34. А-20 відрізнявся від усіх БТ посиленим бронюванням корпуса й башти, великими кутами нахилу броньових листів товщиною 20—25 мм. У башті встановлювалась 45-мм гармата й кулемет. Другий кулемет розташовувався у відділенні керування, праворуч від механіка-водія. На танках встановили 450-сильний дизель В-2.

Танк А-32 за технічним даними й зовні спочатку був схожий на А-20. Маса — 19 т, та ж гармата, той же двигун. Але на відміну від танків серії БТ в А-32 був відсутній колісний привід, а гусеничний рушій мав із кожного боку по 5 опорних котків великого діаметра з гумовими шинами. Підвіска — індивідуальна, зі спіральними пружинами, що розташовувалися в бортових нішах корпуса. За рахунок зменшення маси товщину лобової броні вдалося збільшити до 30 мм.
У 1939 р. на зборах Головної військової ради було вирішено відмовитись від колісного рушія, та увага ради зупинилась на танку А-32.

19 грудня 1939 року було ухвалене рішення про створення вдосконаленого варіанта А-32 — середнього танка Т-34, що став згодом одним із найзнаменитіших в історії світового танкобудування. Виготовлення двох перших Т-34 почали в січні 1940 року. І вже наприкінці лютого танки відправилися своїм ходом у тисячокілометровий пробіг за маршрутом Харків—Москва. Один із танків вів сам М. І. Кошкін. Під час пробігу талановитий конструктор тяжко захворів. Не допомогла й операція, і 26 вересня Михайло Ілліч помер. Керівництво конструкторським колективом Харківського заводу доручили А. Морозову. Чимало труднощів довелося перебороти йому і його конструкторам, перш ніж Т-34 стала шедевром світового танкобудування. До початку війни в Червоній армії налічувалося вже 1225 танків Т-34. На превеликий жаль, командування Червоної армії не зовсім зрозуміло, яку видатну машину створили у Харкові. Були навіть спроби припинити виробництво машин.

Окрім того, недостатнє освоєння нових танків у військових частинах, розпорошеність машин по кількох механізованих корпусах істотно знизили ефективність їхнього застосування. До того ж, позначилися великі втрати танків Т-34 у прикордонних боях перших місяців війни, зумовлені пануванням супротивника в повітрі. Тим не менш, проти всі негаразди цей танк зумів довести свою надвисоку ефективність.

Двигун

На танк було встановлено 12-циліндровий V-подібний 500-сильний дизельний двигун В-2. Об'єм двигуна становив 38,8 л, а діаметр циліндра 150 мм. Спершу двигун задумувався для важких бомбардувальників, але використовувався і для сухопутних машин.

двигун В-2

]Підвіска і ходова частина

На танку було використано підвіску типу крісті(вона ж свічкова). Ходове колесо розміщувалось ззаду. На танк встановлювали сталеві гусениці, шириною 550 мм, та складались з 74 плит, пізніше вдалось зменшити ширину гусениць до 500 мм, а кількість пластин до 72.

Схема Підвіски Крісті

Броня та захищеність

Броню корпусу складали зварені сталеві плити товщиною 13, 16, 40 и 45 мм, які поверхово піддавались загартуванню. Найзахищенішим місцем корпусу було чоло, яке складали листи товщиною 45 мм і під нахилом 53°-60°.

Між собою верхня і нижня лобові бронеплити з'єднувалися за допомогою балки. Борти корпусу в нижній своїй частині розташовувалися вертикально і мали товщину в 45 мм. Верхня частина бортів, в районі надгусеничних полиць, складалася з 40-мм броньових плит, розташованих під кутом в 40 °. Кормова частина збиралася з двох сходилися клином 40-мм броньових плит: верхньої, розташованої під кутом в 47 ° і нижній, розташованої під кутом в 45 °. Дах танка в районі моторно-трансмісійного відділення збиралася з 16-мм броньових листів, а в районі підбаштової коробки мала товщину в 20 мм. Днище танка мало товщину 13 мм під моторно-трансмісійним відділенням і 16 мм в лобовій частині, також невелика ділянка кормової краю днища складався з 40-мм бронеплити.

Оплот - М

БМ «Оплот» (до прийняття на озброєння Оплот-М) — сучасний український основний бойовий танк, розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування. БМ «Оплот» є докорінною модернізацією танка Т-84У «Оплот» та найновішим представником серії танків Т-84. Дебют нового українського танка відбувся 24 серпня 2009 року під час Параду з нагоди Дня Незалежності України.

За своїми характеристиками Оплот-М є одним з найкращих танків у світі, за більшістю показників він переважає основні бойові танки армії Росії Т-90А та M1 Abrams армії США.

Основний бойовий танк Оплот-М є бойовою гусеничною машиною, яка має високу вогневу міць, надійний захист і високу рухливість.

Танк призначений для ураження вогнем усіх видів наземних (надводних) і низколетючих на малих швидкостях повітряних цілей в умовах вогневої протидії супротивника.

Рішення широкого кола бойових завдань можливе у різних кліматичних, метеорологічних і дорожніх умовах в діапазоні температури навколишнього середовища від мінус 40 ° С до плюс 55 ° С, відносній вологості повітря до 98 % при температурі плюс 25 ° С, висоті до 3000 м над рівнем моря і запиленості повітря, що зустрічається при реальній експлуатації.

Вдосконалений Оплот-М відрізняється від базової версії даного танка наявністю наступних вузлів і систем: комбінованого панорамного прицілу командира з незалежними денним і тепловізійним каналами, що забезпечує можливість ведення прицільної стрільби з дистанційно-керованого зенітного кулемета по повітряних цілях на кутах піднесення до +60 °; окремого (незалежного від навідника) тепловізора і лазерного далекоміра командира; вбудованого динамічного захисту нового покоління Ніж-2, здатного протистояти кумулятивним боєприпасам з тандемною бойовою частиною; нових засобів радіозв'язку; комплексної системи управління рухом, що забезпечує автоматичне перемикання передач і плавний поворот під час руху танка; вдосконаленого цифрового щита механіка-водія; вдосконаленого штурвала; більш екологічного дизельного двигуна 6ТД-2Е потужністю 1200 к.с.; потужнішого допоміжного агрегату живлення (10 кВт замість 8 кВт).