Перший танк

Танк — броньована бойова машина на гусеничному Шасі (автомобіль)шасі, зазвичай з гарматним основним озброєнням.
На ранніх етапах розвитку танкобудування іноді випускалися танки з виключно кулеметним озброєнням, а після Другої світової війни експериментували зі створенням танків з ракетним озброєнням. Відомі варіанти танків з вогнеметом.
Основною відмінністю танка від інших гусеничних бойових машин з гарматною зброєю є можливість швидко переносити вогонь у широких межах кутів піднесення та горизонтальних кутів. У переважній більшості випадків таку можливість реалізовано за рахунок встановлення гармати на башті, що обертається у горизонтальній площині, хоча є нечисленні винятки (в унікальному шведському танку Strv-103 для наведення гармати використовується поворот і нахил корпуса за допомогою регульованої гідропневматичної підвіски, на перших зразках гармата встановлювалася у спонсонах на бортах корпусу).

Слово „танк“ походить від англійського слова tank, тобто „бак“ чи „цистерна“. Походження назви таке: під час відправлення на фронт перших танків британська контррозвідка пустила чутку, що в Англії російським урядом замовлено партію цистерн для питної води. І танки відправилися залізницею під виглядом цистерн (добре, що величезні розміри та форма перших танків цілковито відповідала цій версії). На них навіть написали російською „Обережно. Петроград“. Назва прижилася. Цікаво, що в Росії нову бойову машину спочатку називали „баком“ (ще один варіант перекладу слова tank)

 Своєю появою танки зобов'язані Першій світовій війні[4]. Після відносно короткого початкового маневреного етапу бойових дій на фронтах встановилася рівновага (т.з. «окопна війна»). Глибоко ешелоновані лінії оборони противників складно було прорвати. Звичайний спосіб підготувати наступ і уклинитися в оборону супротивника полягав у масованому використанні артилерії для руйнування захисних споруд і знищення живої сили із наступним введенням у прорив своїх військ. Однак виявилося, що по переораній вибухами, із зруйнованими шляхами, ділянці «чистого прориву», яка до того ж перекривається перехресним вогнем із флангів, не вдається ввести війська досить швидко, крім того, супротивник діючими залізничними та ґрунтовими шляхами в глибині своєї оборони встигав підтягувати резерви та блокувати прорив. Також розвиток прориву утруднювався складністю постачання через лінію фронту. Ще одним фактором, який перетворював маневрену війну на позиційну, було те, що навіть тривала артпідготовка не могла повністю знищити усі дротяні загородження та кулеметні гнізда, які надалі сильно сковували дії піхоти. В результаті з'явилась думка про принципово новий транспортний засіб з високою прохідністю (домогтися якої можна було тільки за допомогою гусеничного шасі), великою вогневою силою та гарною захищеністю (хоча б проти кулеметного та рушничного вогню). Такий транспортний засіб міг би на великій швидкості долати лінію фронту та уклинюватися у глибину оборони супротивника, здійснюючи щонайменше тактичні обходи.

Рішення про будівництво танків було прийнято в 1915 р. практично одночасно у Великій Британії та Росії. Остаточно перша англійська модель танка була виготовлена в 1916 р., коли пройшла випробовування, і перше замовлення на 100 машин надійшов у виробництво. Це був танк Mk.1 — досить недосконала бойова машина, яка випускалася в двох модифікаціях — «самець» (з гарматним озброєнням у бокових спонсонах) і «самиця» (тільки з кулеметною зброєю). Незабаром виявилася низька ефективність кулеметних «самиць», які не могли боротися з бронетехнікою супротивника і насилу знищували вогневі точки. Тоді ж було випущено обмежену серію «самиць», у яких у лівому спонсоні, як і раніше, був кулемет, а в правому — гармата. Солдати відразу ж влучно назвали їх «гермафродитами»

 Уперше танки (моделі Mk.1) були використані англійською армією проти німецької армії 15 вересня 1916 р. у Франції, на річці Сомма. Під час битви з'ясувалося, що конструкція танка недостатньо відпрацьована — з 49 танків, які англійці підготували до атаки, на вихідні позиції висунулися лише 32 (17 танків вийшли з ладу через несправність), а з цих тридцяти двох, що почали атаку, 5 застрягло у болоті та 9 вийшли з ладу за технічних обставин. Проте, навіть ті 18 танків, що залишилися, змогли просунутися вглиб оборони на 5 км, причому втрати в цій наступальній операції виявилися в 20 разів менше, ніж звичайно.

 оча через малу кількість танків фронт не вдалося прорвати остаточно, новий вид бойової техніки показав свої можливості, і виявилося, що танки мають велике майбутнє. У перший час після появи танків на фронті німецькі вояки панічно їх боялися. Головні союзники англійців на західному фронті, французи, спромоглися розробити та виробити дуже вдалий (настільки вдалий, що його експлуатували навіть на початку Другої світової війни в арміях Польщі та Франції) легкий танк Renault FT-17. При конструювання цього танка уперше були застосовані численні рішення, що потім стали класичними. Він мав поворотну башту із встановленою на ній легкою гарматою чи кулеметом (на відміну від «спонсонного», тобто у виступах на боках корпусу, розміщення озброєння в Mk.1), низький питомий тиск на ґрунт (і, як наслідок, високу прохідність), відносно велику швидкість та гарну маневреність.
В Російській імперії одним з перших були створені танк Пороховщикова («Російський всюдихід») та колісний танк Лебеденко. Кожен з них було виготовлено лише в одному (експериментальному) екземплярі, що пояснюють або непрактичністю конструкції, або «відсталістю царського уряду». В російсько-імперській армії у Першій світовій війні не було ані вітчизняних, ані імпортних танків. Протягом громадянської війни Біла армія використовувала танки, які вони отримувала від країн Антанти у невеликій кількості[4]. Один з захоплених червоноармійцями танків Renault FT-17 навесні 1919 р. послали до Москви, де його розібрали та дослідили. Таким чином, проблему створення радянського танка було вирішено створенням танків типу М на основі конструкції французького Renault FT-17. Перший з танків типу М отримав ім'я «Борець за Свободу тов. Ленін». Протягом 1920–1921 рр. було виготовлено 15 танків. Навесні 1921 р. у зв'язку із закінченням Громадянської війни та інтервенції проект було закрито. У бойових діях ці танки участі не брали, їх використовували на сільгоспроботах (як трактори) та на військових парадах.

Танкові війська є і залишаються[55] основною ударною силою в наземних операціях. Унікальне сполучення рухливості, захищеності та вогневої потужності дозволяє їм вирішувати широкий спектр завдань Все це означає, що танкові війська не тільки не відімруть у недалекому майбутньому, але будуть активно удосконалюватися