Т 34 (радянський)

T-34 — радянський середній танк, сконструйований в Харкові. Серійний випуск цієї машини розпочався у 1940 році, з 1942 року — основна бойова одиниця бронетанкових військ СРСР. Став наймасовішим танком Другої світової війни. Завдяки співвідношенню бойових якостей, надійності і затрат на виробництво визнаний всіми найкращим танком війни. Танк Т-34 є найвідомішим радянським танком і одним із найбільш впізнаваних символів Другої світової війни. Досі збереглася велика кількість цих танків різних модифікацій у вигляді пам'яток та музейних експонатів.

В 1937 р. в СРСР розпочалось створення та розвиток легких танків серії Швидкохідні танки(рос.)укр.. Причиною цього стали розробки американського конструктора Волтера Крісті. Методом невдач було нарешті створено танки А-20(гусенично-колісний), і А-32 (гусеничний), на основі яких було створено перший Т-34. А-20 відрізнявся від усіх БТ посиленим бронюванням корпуса й башти, великими кутами нахилу броньових листів товщиною 20—25 мм. У башті встановлювалась 45-мм гармата й кулемет. Другий кулемет розташовувався у відділенні керування, праворуч від механіка-водія. На танках встановили 450-сильний дизель В-2.

Танк А-32 за технічним даними й зовні спочатку був схожий на А-20. Маса — 19 т, та ж гармата, той же двигун. Але на відміну від танків серії БТ в А-32 був відсутній колісний привід, а гусеничний рушій мав із кожного боку по 5 опорних котків великого діаметра з гумовими шинами. Підвіска — індивідуальна, зі спіральними пружинами, що розташовувалися в бортових нішах корпуса. За рахунок зменшення маси товщину лобової броні вдалося збільшити до 30 мм.
У 1939 р. на зборах Головної військової ради було вирішено відмовитись від колісного рушія, та увага ради зупинилась на танку А-32.

19 грудня 1939 року було ухвалене рішення про створення вдосконаленого варіанта А-32 — середнього танка Т-34, що став згодом одним із найзнаменитіших в історії світового танкобудування. Виготовлення двох перших Т-34 почали в січні 1940 року. І вже наприкінці лютого танки відправилися своїм ходом у тисячокілометровий пробіг за маршрутом Харків—Москва. Один із танків вів сам М. І. Кошкін. Під час пробігу талановитий конструктор тяжко захворів. Не допомогла й операція, і 26 вересня Михайло Ілліч помер. Керівництво конструкторським колективом Харківського заводу доручили А. Морозову. Чимало труднощів довелося перебороти йому і його конструкторам, перш ніж Т-34 стала шедевром світового танкобудування. До початку війни в Червоній армії налічувалося вже 1225 танків Т-34. На превеликий жаль, командування Червоної армії не зовсім зрозуміло, яку видатну машину створили у Харкові. Були навіть спроби припинити виробництво машин.

Окрім того, недостатнє освоєння нових танків у військових частинах, розпорошеність машин по кількох механізованих корпусах істотно знизили ефективність їхнього застосування. До того ж, позначилися великі втрати танків Т-34 у прикордонних боях перших місяців війни, зумовлені пануванням супротивника в повітрі. Тим не менш, проти всі негаразди цей танк зумів довести свою надвисоку ефективність.

Двигун

На танк було встановлено 12-циліндровий V-подібний 500-сильний дизельний двигун В-2. Об'єм двигуна становив 38,8 л, а діаметр циліндра 150 мм. Спершу двигун задумувався для важких бомбардувальників, але використовувався і для сухопутних машин.

двигун В-2

]Підвіска і ходова частина

На танку було використано підвіску типу крісті(вона ж свічкова). Ходове колесо розміщувалось ззаду. На танк встановлювали сталеві гусениці, шириною 550 мм, та складались з 74 плит, пізніше вдалось зменшити ширину гусениць до 500 мм, а кількість пластин до 72.

Схема Підвіски Крісті

Броня та захищеність

Броню корпусу складали зварені сталеві плити товщиною 13, 16, 40 и 45 мм, які поверхово піддавались загартуванню. Найзахищенішим місцем корпусу було чоло, яке складали листи товщиною 45 мм і під нахилом 53°-60°.

Між собою верхня і нижня лобові бронеплити з'єднувалися за допомогою балки. Борти корпусу в нижній своїй частині розташовувалися вертикально і мали товщину в 45 мм. Верхня частина бортів, в районі надгусеничних полиць, складалася з 40-мм броньових плит, розташованих під кутом в 40 °. Кормова частина збиралася з двох сходилися клином 40-мм броньових плит: верхньої, розташованої під кутом в 47 ° і нижній, розташованої під кутом в 45 °. Дах танка в районі моторно-трансмісійного відділення збиралася з 16-мм броньових листів, а в районі підбаштової коробки мала товщину в 20 мм. Днище танка мало товщину 13 мм під моторно-трансмісійним відділенням і 16 мм в лобовій частині, також невелика ділянка кормової краю днища складався з 40-мм бронеплити.